Найближчі події

Multi-media Cappuccino

Календар подій

<<  Сентября 2017  >>
 Пн  Вт  Ср  Чт  Пт  Сб  Вс 
      1  2  3
  4  5  6  7  8  910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Католицькі медіа

Сейчас 108 гостей онлайн
В Біблії PDF Печать E-mail
Автор: Kippas   
12.10.2009 22:29

о. проф. Вальдемар Хростовський

Варшава

ТЕОЛОГІЯ ПОКЛИКАННЯ

– Божий поклик і відповіді – 

в Святому Письмі 

(Конференція проголошена на Конгрегації – текст неавторизирований)


   Потрібно спільно задуматися над біблійною теологією покликання, тобто треба подивитися на дійсність покликання в світлі Старого і Нового Завіту. Мабуть тому, що ця перша частина Святого Письма є менш знана – я хотів би затриматися на Старому Завіті, дати кілька прикладів покликання, які зустрічаємо в історії спасіння Вибраного Народу і одночасно показати їх актуальність. Сподіваюся, що це мені вдасться. Тому також хотів би, щоб з одного боку наші роздуми були екзистенціально-теологічні, тобто, щоб ми прочитали тексти Святого Письма та їх прокоментували, а з другого боку, важливо, щоб ми зрозуміли, що не йдеться тільки про історичні події, про те, як люди переживали покликання дві з половиною тисячі років тому назад або більше, але, як переживати покликання сьогодні, будучи вірними Святому Письму, і прямувати за його світлом. Тому я вибрав три постаті, як приклади покликання. Ці три приклади я вважаю за певний зразок тому, що вони показують нам дійсність покликання досить виразно і, як сподіваюся, дуже актуально. 

  Першим таким прикладом є покликання Авраама. Це покликання завдяки декільком чинникам є  універсальним. Пов’язане це з тим, що вже на сторінках Старого Завіту, а потім і в Новому Завіті воно трактується, як певний взірець.  Якщо це так, то ця модель покликання і відповіді мабуть в усі часи буде для нас вимовною. Хотів би, щоб ми зосередилися на єврейському тексті не тільки тому, щоб тут залунала свята єврейська мова, але передусім тому, що жоден переклад не передає добре того, про що йдеться в єврейському тексті. Читаємо в ньому так: Бог промовив до Аврама... Звернімо увагу, що тут немає жодного попереднього приготування. Навіть не знаємо до кінця, ким є Аврам. Цей фрагмент Книги Буття показує нам, що покликання ніколи не можна передбачити. Не можемо бути в ньому впевнені. Воно з’являється в ситуаціях, яких не можна запланувати. На це мають бути приготовлені і самі покликані особи, і ті, хто є свідками цих покликань. Саме ці останні (маю на увазі душпастирів  покликань) мають обов’язок  допомагати в становленні та розвитку покликання цих людей. Єврейське слово перекладають українською „сказав, промовив”, але  ця мова Бога не має інформаційного характеру. Папа Римський Бенедикт ХVI дуже часто повторює, що мова Бога має характер перформативний, тобто виконавчий, здійснює те, до чого закликає. З одного боку Бог закликає, а з іншого боку дає людині здатність відповісти на його покликання. Цю здатність відповісти на Божий заклик в християнської термінології ми звикли називати словом благодать. Якщо Бог кличе, то дає силу. Якщо Бог кличе, то дає міць для того, щоб відповісти на цей заклик. Тому не бракує таких перекладів на різні сучасні мови, які звучать так: звелів Бог... або наказав Бог... або навіть Бог видав наказ... Тому таке явище, як покликання не є чимось, про що можна дискутувати, сперечатися, дебатувати, не є об’єктом соціологічних пошуків, або чимось про що може вирішувати більшість. Феномен покликання є чимось, що відбувається між Богом і покликаною людиною. І тому брак відповіді на покликання означає зраду того, що Бог вимагає від людини. Брак відповіді на покликання не є чимось нейтральним, чимось, що немає значення – воно означає „Ні!” сказане Богу. Отже, „Сказав Бог Авраамові...”, „Звелів...”, „Наказав...”, „Скомандував...”. Ці слова звучать єврейською дуже коротко. Це є форма наказу. Дуже важко точно перекласти ці слова українською. Якщо спробувати перекласти українською дослівно, вийшло б: „Йди! Йди!” Натомість смисл є такий: Йди ти! Йди ти! Йди власне ти! Або Вийди ти! Вийди власне ти! Це підкреслення ти! є дуже міцним. Таким чином звертається особлива увага, міцно підкреслюється таємниця покликання, його особистий, індивідуальний характер. До кожного покликаного треба мати особливий підхід. Треба уважно придивлятися кожній людині, яка прямує за Богом, яка розпізнає голос покликання. Треба трактувати її як унікальну особистість. Ми, священики, сестри, це дуже добре знаємо. Проблема полягає в тому, що надмірно полягаючи на  статистиці, можемо забути про цей глибоко особистий, глибоко індивідуальний вимір покликання. До кожного треба мати індивідуальний підхід. Ми все це добре знаємо. Тільки треба пам’ятати, що найбільш очевидні істини мають одну особливість – їх треба найчастіше собі пригадувати. Трапляється також, що буває дуже важко прийняти ці істини. Вийди ти! Власне ти! Ніхто інший! Не хтось поруч, але власне ти! Вийди з цієї землі! – можна перекласти: Вийди з твоєї країни! Це є найбільш широке коло – земля. Це коло, котре означає географію, топографію, історію, традицію – тобто коло в дуже широкому значенні.  Далі „з твоєї землі, з землі твоєї, з місця твого народження...” Місце народження є останнім зв’язком – місто. Це вужче коло – місто. Найширше коло – земля, вужче коло – місто. З дому твого батька – це родинний зв’язок. Це є найвужче коло. І власне цих трьох кіл бракує в перекладах на українську мову, але присутні вони, і то дуже виразно в тексті єврейському. Тому ще раз: Вийди ти! Власне ти! З землі твоєї, з місця твого народження, з дому твого батька. Покликання, яке розуміємо таким чином заключається, щоб зірвати з минулим. Передбачає, що треба залишити минуле, але не будь-яке минуле, але дуже близьке, дороге, таке минуле, яке визначало певну дорогу нашого життя. Залишити минуле, яке не має у собі нічого гідного осуду – вітчизна, місто, родина – все це становить певну вартість. Бог вимагає від Аврама, щоб залишив те, що було добрим. Не тому, що це стратило своє вартість, але тому, що існують речі, які мають ще більшу вартість. Тією більшою вартістю; вартістю гідною більшої любові і більшої посвяти, про що можемо переконатися, адже дуже добре знаємо історію Авраама, є сам Бог. Залишаємо те, що добре, щоб ще більше наблизитися до Бога. З цього виникають декілька дуже важливих висновків. Також сучасні люди – дівчата і хлопці, запрошені до того, щоб залишити кола, різноманітні кола, також ці фундаментальні кола свого існування.



Обновлено 30.10.2013 12:51
 

box 1