Найближчі події

Multi-media Cappuccino

Календар подій

<<  Сентября 2017  >>
 Пн  Вт  Ср  Чт  Пт  Сб  Вс 
      1  2  3
  4  5  6  7  8  910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Католицькі медіа

Сейчас 78 гостей онлайн
В Біблії - 2 PDF Печать E-mail
Автор: Kippas   
12.10.2009 22:29

  Другий приклад також взятий зі Старого Завіту, тобто історія Мойсея.  Хотів би звернути увагу на покликання Мойсея, про яке розповідає 3. розділ Книги Вихід.  Мойсей же пас вівці в Їтра, тестя свого, священика мідіянського. Раз погнав він був вівці поза пустиню і прийшов до Божої гори, до Хориву. І з’явився йому ангел Господній у вогняному полумені посеред куща. Глянув він, аж ось вогнем палає кущ, а не згоряє.  Покликання знову є чимось, чого Мойсей не сподівається. Можна сказати, що він вже владнав своє життя. Має вже не тільки вівці, але також і тестя, завдяки тому, що має дружину, має також і дітей. Можна сказати, що з християнської перспективи це пізнє покликання. Мусимо знати, що зараз щораз частіше люди відкривають своє покликання трохи пізніше, ніж було колись. Таке явище можемо помітити дивлячись на духовні семінарії. Трапляються такі духовні семінарії, де постійно росте кількість тих, хто поступають до них, маючи вже різний життєвий досвід, а навіть роки праці. Треба бути відкритим це і не вважати за щось абсурдне. Дивлячись на приклад Мойсея бачимо, що Бог віддавна поступав подібним чином. 

  Тоді Мойсей сказав сам до себе: Підійду лишень ближче та подивлюсь на це велике диво, чому то не згоряє кущ? У початків покликання Мойсея знаходиться певна цікавість. Мойсей хоче побачити, чому кущ не згоряє. Сьогодні також багато людей прагне придивитися цьому надзвичайному явищу, яким є священицьке покликання. Бо маємо – звертаюся до Черниць і Священиків – мати свідомість того, що богопосвячене життя інтригує, і в сьогоднішнім світі є чимось винятковим. Завжди таким було, але в нашу епоху особливим чином. Ми повинні мати свідомість того, що посеред тисяч різноманітних пропозицій наша пропозиція є однією з багатьох, яка слушно викликає цікавість.  Дуже часто я організовую паломництва по Святій Землі. В таких паломництвах найбільшу євангелізаційну роль відіграють черниці. Діється так тому, що, коли є група, яка їде у світ, який відрізняється від нашого і де часто треба представлятися, світські особи одягнені по-світськи, священики зазвичай також одягнені по-світськи, натомість черниці одягнені так, як треба. І з цього приводу вони звертають на себе увагу і будять велику цікавість. Викликають питання у інших людей, але не тільки в них. Також інші паломники, котрі ходять до церкви, часом перший раз мають таку можливість близько придивитися богопосвяченій особі. Бачать, що таким чином вона дає відчутне та переконливе свідоцтво власної тотожності.  Я мав тільки одну таку ситуацію зі священиком, хоча організував кілька десятків подібних паломництв. Були ми на паломництві священиків, які вчилися в Римі. Один зі священиків постановив, що весь час буде ходити в сутані. Таким чином ми заїхали до Єгипту, на гору Синай, до Святої Землі. Відома річ, для інших священиків це виглядало дуже екзотично. У людей, яких ми зустрічали, це викликало здивування, цікавість, інтерес. Виникали питання про цей стиль життя: чому так є? І – прошу мені повірити –  де б ми не були, до нього завжди відносились з глибокою пошаною. Всюди його обслуговували в першу чергу. Я впевнений, що одним з наших завдань є сприяння пробудженню цієї цікавості. Власне це може означати функцію палаючого куща, який горить, та не згорає. Дуже часто є так, що ми хочемо призвичаїтися, привчитися, пристосуватися до оточуючого нас світу. Дуже часто ми хочемо виглядати, як інші. Власне про це йдеться Богові, коли докоряє ізраїльтянам, що хочуть бути, як інші народи. А ми хочемо бути, як інші люди. Але істота покликання полягає саме в тому, щоб відрізнятися. Різнитися не в поганому значенні цього слова, але щоб провокувати цікавість. Ця цікавість може стати причиною клопотів, може викликати психічний дискомфорт. Ця цікавість може викликати якійсь жарт, якісь насмішки. Але ніколи не знаємо, що діється в серцях тих, хто так реагують. Однак, якщо люди реагують і підходять – як Мойсей – щоб ближче придивитися цій незвичайній події, ми стаємо цими палаючими кущами. І тому наше життя – чи хочемо того чи ні – має характер взірцевий, показовий, зразковий. Воно завжди приносить якийсь ефект, викликає якийсь наслідок. І ще одну річ хотів би сказати: не абияку роль виконують в цьому випадкові черниці. Не тому, що кажуть щось. Не тому, що мають особливі знання, а тому що вони просто є, що залишаються вірними тому, ким є.  Наведу один приклад, який це підкреслить. Йшли ми колись в Єрусалимі до Стіни Плачу. Існують в тому місці контрольні пункти, де шукають потенціальних терористів. Таким потенціальним терористом є кожен, хто має на собі хрестик. Треба його сховати. Інакше не можна підійти до Стіни Плачу, тому люди його ховають. Одна така черниця підходить до контрольного пункту і до неї звертається єврейка, що сидить на перепустці:  „сестро, ви мусите зняти хрестик”. Черниця каже, що не зніме його. Тоді жінка говорить, що в такому випадку вона не ввійде далі. Сестра каже: тоді я почекаю. Я залишив її в стороні. Черниця чекала. Ясна річ, що це не нормально, коли сестра не може увійти. Коли вже усі ввійшли, жінка-контролер підходить до черниці другий раз і питає: „А чому ти не хочеш сховати цей хрестик?” „Бо я не тому вступала до Ордену, щоб його ховати.” „Тоді проходь.”



Обновлено 30.10.2013 12:51
 

box 1