Найближчі події

Multi-media Cappuccino

Календар подій

<<  Сентября 2017  >>
 Пн  Вт  Ср  Чт  Пт  Сб  Вс 
      1  2  3
  4  5  6  7  8  910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Католицькі медіа

Сейчас 54 гостей онлайн
В Біблії - 4 PDF Печать E-mail
Автор: Kippas   
12.10.2009 22:29

  На завершення ще один приклад, приклад Йони. Приклад, який можемо окреслити виразом лукавого послуху. В цьому випадку такий лукавий послух мабуть є ближчий реаліям  чернечого життя, ніж семінарійній ситуації.  Слово Господнє надійшло до Йони: „Встань, іди!”. Це не означає, що Бог має обмежений словниковий запас. Це тому, що лаконічні слова більш виразно роз’ясняють ситуацію. Здається мені, що ті, котрі товаришують, або мають товаришувати покликаним, повинні вже на початку пропонувати їм чіткі розв’язання, показувати ясну дорогу життя. Повинні заохочувати підопічних до відваги, вказувати їм нові горизонти. Не може бути так, що після розмови під час прийняття до семінарії, кандидат має більше сумнівів, ніж тоді, коли йшов на цю розмову. Почали допитуватися у нього про різноманітні речі, показувати інший світ, аж, в кінці кінців, кандидат почав сумніватися, чи насправді це його дорога.  Наведу приклад. Знаю хлопця майже з дитинства, котрий вже від дитинства був переконаний, що хоче стати священиком. З огляду на це вибирав відповідну гімназію. З огляду на це вибирав відповідний ліцей. Всі його друзі і подруги знали, що він піде у семінарію. Він сам казав про це, без пихи, але з абсолютною певністю. Родина також. Ну і пішов в семінарію. Але вертається після короткого часу. Питаю його: „Що сталося? Ціле життя ти молився. Ціле життя ти прагнув, хотів стати...” Так..., але як до цього часу я не мав сумнівів – так зараз пробуджено їх у мене до такого ступеня, якого раніше в мене не було. Піду в цю семінарію, але на початку мушу розібратися з цим.       Коли б я міг на самому початку подискутувати з Йоною, керуючись всіма тими категоріями, на підставі яких приймаються кандидати в семінарію – то мабуть багатьох книг біблійних ми би не мали. І про багатьох біблійних героїв ми б нічого не знали.  Передусім всі ті, котрі відповідають за розвиток покликання, за прийняття покликання, самі мусять мати ентузіазм віри. І мусять мати ентузіазм священства або чернечого життя. Щоб особа, яка туди приходить, бачила, що ця людина впевнена у своєму покликані.  В сучасному світі є тенденція до того, щоб все робити релятивним. Все являється предметом дискусій, аналізів, соціології, рівнянь. Релігійність, богослов’я, моральність, етика не підлягають голосуванню. Не підлягають статистиці. В протилежному випадку – вони втратили б своє значення, перестали б бути нам потрібні, утратили б свій сенс. Покликана людина також мусить зіткнутися з людьми певними свого покликання. Які зустріли Бога і стають Його голосом. А тому: Встань, іди! Які не представляють псевдо-аргументи, або звертають увагу на щось, що цій людині до цього часу взагалі не приходило в голову. Може колись йому прийде? Але коли стане більш міцним, коли буде сильніший, коли буде знати, чого хоче, перше мусить побачити тих, які самі досвідчили цього покликання, його блиску, його краси, його дива. Які скажуть йому: Так, це твоя дорога! Іди! Не бійся! Не тривожся! Ступай!, адже Йона був пророком ще раніше. Але можна бути пророком за робочим столом, на одному місці. Бог каже: Встань та іди! Вказує йому щось нове. Іди в Ніневію, до великого міста, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася проти мене.  І що робить Йона? Повинен був встати, тому він встав і пішов. Але Бог хотів, щоб він пішов з Галілеї до Ніневії на схід, а він пішов з Галілеї над Червоне море, тобто на захід. В цьому місці єврейська традиція може нам щось вияснити. Це вияснення більш-менш звучить таким чином: коли Йона почув голос покликання, розказав про це всім мешканцям свого села, попрощався з ними, вони побажали йому щасливої дороги: Іди, виконай своє покликання!, він вийшов за браму, яка була звернена на схід, а коли переконався, що села вже не видно, звернув і пішов в іншому напрямку. Але Господь і так його віднайшов. Господь Бог все одно не залишив його самого. Він хотів втекти від Господа, але Бог не відмовився від нього.  Це також є важливим моментом для нашої моделі покликання. Трапляється, що покликанні мають різноманітні труднощі. На мою думку, хочемо покликаних людей привчити до дороги невинності. Аби Господь насправді дозволив, щоб всі покликання були покликаннями Малої Терезки і св. Станіслава Косткі – якщо їх історична біографія була дійсно правдивою. Але в Церкві для покликаних також існує дорога навернення. І це трудна дорога.  Дуже легко товаришувати комусь на дорозі невинності. Значно трудніше на дорозі навернення.  Трапляється і так, що ці молоді люди бувають, як Йона. Хочуть, щоб все виглядало добре, але буває, що одночасно крутять по-своєму. Важливою річчю є те, щоб ми не зашкодили Господу Богу віднайти їх, бо Він і так їх шукає і знайде. Мав йти на схід, до Месопотамії, але пішов до Яффи, на захід. Але виявилося, що Господь Бог є і в тому місці, і що в кінці кінців переконав його, щоб прийняв цю місію.  Навіть пізніше він бунтувався. І Книга Йони закінчується питанням. Йона до останнього залишився пророком, який не до кінця виконав свою місію, однак читаємо про нього. Тому, що Бог потребує одночасно і тих, котрі йому під кожним кутом вірні і виконують Його волю, але також і тих, що йдуть слідами Йони, змушуючи нас ставити дуже складні питання. 
  Думаю, що цих трьох прикладів вистачить.  Ясна річ, можна було б перенестися на ґрунт Нового Завіту, який показав би нам дійсність покликання з іншої сторони, під багатьма аспектами ще більш складною. Це ситуація покликання Петра, Якова, Йоана, а навіть і Юди. Це ситуація покликання Павла Апостола. І багатьох, багатьох інших. Але це вже зовсім інша справа. 

  Дуже дякую. 




Обновлено 30.10.2013 12:51
 

box 1