Найближчі події

Multi-media Cappuccino

Календар подій

<<  Сентября 2017  >>
 Пн  Вт  Ср  Чт  Пт  Сб  Вс 
      1  2  3
  4  5  6  7  8  910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Католицькі медіа

Сейчас 94 гостей онлайн
Настанови св. Франциска PDF Печать E-mail
Автор: Kippas   
09.10.2009 23:35

Настанова 1.     Про Тіло Господа

Господь Ісус сказав Своїм учням: «Я є дорога, правда і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене. Як би ви знали Мене, то знали б і Отця Мого». І віднині знаєте Його і бачили Його. Пилип сказав Йому: «Господи! Покажи нам Отця, і вистачить для нас». Ісус сказав Йому: «Скільки часу Я з вами, а ти не Мене знаєш, Пилипе?  Хто Мене бачив, той бачив Отця Мого (Йн.14,6-9)». Отець перебуває в світлі невгасимому (пор. 1 Тим. 6, 16), і Бог є Дух (Йн. 4, 24), і Бога ніхто ніколи не бачив (Йн. 1, 18). Тому не може бути видимим інакше, як в Дусі, що Дух животворить, плоть не користає ні трохи (Йн. 6, 64). Але і Сина, в тому, в чому він рівний Отцю, ніхто не може побачити інакше, як через Отця або Святого Духа. Тому і всі ті, котрі бачили Господа Ісуса в приниженні і не побачили і не увірували в Дух і в Божество, що Він істинний Син Божий, були осуджені. Так само і ті, котрі бачать жертвоприношення під виглядом хліба і вина, котре відбувається на вівтарі по Слову Божому рукою священика, і не бачать і не вірять в Дух і Божество, що це воістину є Найсвятіше Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа, осуджені через свідчення самого Всевишнього, Котрий каже: «Це є Тіло Моє і Кров Моя Нового Завіту, [котра за багатьох проливається]» (пор. Мк. 14, 22-24); і: «Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п’є живе життям вічним» (пор. Йн. 6, 55). І лише Дух Божий, котрий перебуває в тих, хто Йому вірний, приймає Найсвятіше Тіло і Кров Господа. Всі ж інші, котрі не мають нічого від цього Духа і прагнуть прийняти Тіло і Кров Господа, осудження собі їдять і п’ють (пор. Кор. 11, 29). Звідки: «Сини людські, докіль жорстокосердя?» (пор. Пс. 4, 3). Невже не знаєте істини і не вірите в Сина Божого? (пор. Йн.9,35). Ось, Він щодня принижує себе (пор. Фил. 2, 7), подібно тому, як від царських престолів (Прем. 18, 15) прийшов у лоно Діви; щодня приходить до нас приниженим; щодня сходить з лона Отця (пор. Йн. 1, 18) на вівтарь в руках священиків. І як перед святими апостолами постав в істинній плоті, так і перед нами зараз постає в Святому Хлібі. І як вони тілеснимим очома бачили тільки Його плоть, але вірили, що Віни Бог, дивлячись очима духовними, так і ми, дивлячись на хліб і вино очима тілесними, погляньмо ж і твердо повірмо, що це Його Найсвятіше Тіло і Кров – живі і істинні. І так завжди перебуває Господь з віруючими, як Сам Він говорить: «Ось Я з вами до кінця віків» (пор. Мт. 28, 20).

 Настанова 2.     Про зло власної волі

Господь сказав Адаму: «З усякого дерева ти будеш їсти, а з дерева пізнання добра і зла, не їш з нього» (пор. Бут. 2, 16-17). З усякого дерева в раю він міг їсти, тому що не грішив, доки не порушив послуху. Той же, хто їсть з дерева пізнання добра і зла, придбає власну волю і відпадає від благ, про котрі Господь говорив, що створив для нього; і для нього, через підступ диявола і порушення заповіді, цей плід стає плодом пізнання зла. І тому він повинен понести покарання.

Настанова 3.     Про досконалий послух

Господь говорить у Євангелії: „Хто не зречеться всьо­го, що має, не може бути моїм учнем", і: „Хто хоче спасти своє життя, той його погубить". Та людина залишає все, що має, і втрачає своє тіло, яка цілком віддає себе у послух в руки свого настоятеля. І про все, що б не робила і не говорила, вона знає, що це не суперечить його волі, навіть коли вона робить добру справу, - це істинний послух. І навіть якби підвладний бачив щось краще і більш корисне для своєї душі, ніж те, що наказує настоятель, нехай добровільно принесе Богові жертву і старається виконати бажання насто­ятеля. Ось бо послух з любові, бо милий він Богові і ближньому. Якщо настоятель дасть якийсь наказ, що суперечить сумлінню підвладного, його можна не послухати, однак нехай не залишає його. А якщо через це хтось його переслідуватиме, нехай заради Бога ще більше того любить. Хто бо бажає терпіти переслідування, ніж відлучитися від братів, той дійсно перебуває в досконалому послуху, бо своє життя віддає за своїх братів. Однак є багато ченців, яким здається, що вони бачать кращі речі, ніж ті, що наказують настоятелі; такі озираються назад і повертаються до блювоти власної волі. Вони - вбивці, і своїм поганим прикла­дом гублять багато душ (Наст. 3).

Настанова 4.     Щоб ніхто не привласнював собі головенства.

 «Я не для того прийшов, щоб Мені служили, але щоб послужити» (пор. Мт. 20, 28), говорить Господь. Ті, котрих поставлено над іншими, - нехай стільки ж пишаються цим головенством, скільки, як би були призначені виконувати служіння для миття ніг братам. І якщо більш бентежаться про відібрання в них головенства, ніж про втрату обов’язка мити іншим ноги, тим більше набивають собі грошових скриньок на погибель душі (пор. Йн. 12, 6).

Настанова 5.     Нехай ніхто не пишається, але славиться хрестом Господнім

 Людино, задумайся, до якої гідності підніс тебе Гос­подь Бог, створивши і сформувавши тебе тілом на образ улюбленого свого Сина і на подобу за Його ду­хом. І всі створіння, що під небом, по-своєму служать Творцеві, сповідують Його і слухають краще, ніж ти. І навіть злі духи не розіп'яли Його, але ти разом з ними розіп'яв Його, і далі розпинаєш любов'ю до вад і гріхів (Наст. 5).

Настанова 6.     Про наслідування Христа

 Брати, дивімося на доброго Пастиря, який для спасін­ня своїх овець вистраждав хрестову муку. Вівці Господа пішли за Ним в утиску і переслідуванні, в упокоренні і голоді, у хворобі й випробуванні, і всіх інших труднощах, взамін отримавши від Господа вічне життя. Звідси великий сором для нас, Божих слуг, бо святі чинили великі діла, а ми хочемо отримати славу і шану, розповідаючи про них (Наст. 6).

Настанова 7.     Нехай за пізнанням слідує благе діяння

 Апостол говорить: „Буква вбиває, дух же оживлює" (2 Кор З, 6). Буква вбиває тих, які прагнуть пізнати самі лише слова, щоб вважатися мудрішими за інших, і здобути великі багатства, й роздати їх рідним і дру­зям. І тих ченців убиває буква, які не хочуть чинити згідно з духом Божого Письма, а прагнуть радше пізнати тільки слова й пояснювати їх іншим. І тих оживлює дух Божого Письма, які жодне знання, що мають і прагнуть мати, не приписують тілу, а словом і прикладом відносять до Всевишнього Господа Бога, якому належить всяке благо (Наст. 7).

Настанова 8. Про те, що належить уникати гріха заздрощів

 Апостол говорить: „Ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого" (1 Кор 12, 3), і: „Немає, хто добро творив би, ані одного" (Рим З, 12). Отже, кожен, хто заздрить своєму братові добра, яке Господь говорить і чинить у ньому, допускається гріха богохульства, бо заздрить самому Всевишньо­му, який говорить і чинить всяке добро (Наст. 8).

Настанова 9.     Про любов

 Господь говорить: „Любіть ворогів ваших [чиніть добро тим, які вас ненавидять, і моліться за тих, які вас переслідують і спотворюють]" (Мт 5, 44). Той бо дійсно любить свого ворога, хто не переймається за­знаною кривдою, але ради Божої любові засмучуєть­ся гріхом його душі й учинком виявляє йому любов (Наст. 9).

Настанова 10.   Про умертвлення плоті

Багато хто, коли самі грішать або зазнають несправедливість, часто звинувачують ворога або ближнього. Але це не так: тому що кожен у владі своїй має ворога, то є тіло, через яке грішить. Тому блаженний той раб (Мф. 24, 46), який цього ворога, відданого його владі, завжди тримає полоненим і мудро його остерігається, бо поки він так чинить, жоден інший ворог, видимий і невидимий, не зможе йому зашкодити.

Настанова 11.   Нехай ніхто не спокушається через зло, скоєне кимось іншим

 Божому слузі лиш одне не має подобатись - гріх. І якщо хтось будь-яким чином згрішить, і через цей гріх слуга Божий не з любові почне непокоїтись і гніватись - додає він собі провини (пор. Рим 2, 5). Той слуга Божий веде праведне життя, вільне від прив'язаностей, який ні на кого не сердиться і не гнівається.]І блажен той, хто нічого не залишає собі, віддаючи „кесареве кесареві, а Боже Богові" (Мт 22, 21) (Наст. 11).

Настанова 12.   Про пізнання духа Божого

Так можна пізнати раба Божого, чи має він від духу Божого: коли Господь влаштовує через нього якесь добро, то плоть його з-за цього не підноситься, тому що вона завжди противна всякому добру, але постане він у своїх очах більш жалюгідним і вважатиме себе менше всіх інших людей.

Настанова 13.   Про терпіння

„Блаженні миротворці, бо вони синами Божими на­звуться" (Мт 5, 9). Слуга Божий не може пізнати, скільки має терпеливості й смирення, доки все відбу­вається за його задумом. Коли ж настане час, і ті, що повинні чинити по його волі, почнуть йому противи­тися - скільки тоді виявить терпеливості, стільки її має, не більше.

Настанова 14. Про убогість духа

„Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне" ~" (Мт 5, 3). Є чимало таких, які, ревно віддаючи себе молитвам і обов'язкам, цькують своє тіло численними постами і обмеженнями, але лиш через одне слово, що видасться їм кривдою для тіла, або через якусь річ, якої їх позбавили, обурюються і починають гніватись. Вони не вбогі духом. Бо хто дійсно вбогий духом - той ненавидить себе самого (пор. Лк 14, 26) і любить тих, які б'ють його по щоці (пор. Мт 5, 39) (Наст. 14).

Настанова 15.   Про мир

 „Блаженні миротворці, бо вони синами Божими на­звуться" (Мт 5, 9). Мир насправді приносять ті, які серед усіх страждань, що зустрічаються їм на цьому світі, задля любові Господа нашого Ісуса Христа зберігають мир душі і тіла (Наст. 15).

Настанова 16.   Про чистоту серця

 „Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога" (Мт 5, 8). Воістину чисті серцем ті, які погорджують земними благами, шукають небесних і ніколи не пере­стають чистим серцем і душею прославляти і бачити. Господа, Бога живого й істинного (Наст. 16).

Настанова 17.   Про смирення раба Божого

 „Щасливий той слуга" (Мт 24, 46), що не більше звеличується тими благами, які Господь говорить і чинить через нього, ніж тими, які Господь говорить і чинить через іншого. Грішить той чоловік, який хоче більше отримати від свого ближнього, ніж дати від себе Господу Богу (Наст. 17).

Настанова 18.   Про співчуття ближньому

 Блажен чоловік, який терпить свого ближнього з його вадами так, як хотів би, щоб його терпіли, коли б опи­нився у подібному становищу Щасливий слуга, який Господу Богу віддає всі блага, бо хто затримує щось для себе - приховує в собі „гроші Господа" Бога „сво­го" (пор. Мт 25, 18), і „те, що йому здається, нібито має", заберуть у нього (пор. Лк 8,18) (Наст. 18).

Настанова 19.   Про смирення раба Божого

 Блаженний той слуга, який не вважає себе кращим, коли люди його хвалять і підносять, ніж тоді, коли його вважають слабким, простим і негідним пошани; бо лю­дина є лише тим, чим є в очах Бога, і більш нічим. Горе тому ченцеві, який був піднесений на високу посаду і сам не хоче добровільно поступитися. І блаженний той слуга, який був піднесений не з власної волі й прагне завжди бути під стопами інших (Наст. 19).

Настанова 20.   Про істинного ченця та уявного

Блажен той монах, який не знаходить приємності і радості ні в чому, окрім священних промов і діянь Господа і ними наставляє людей любити Бога з веселощами і радістю (пор. Пс. 50, 10). Але шкода того ченця, хто бавиться промовами дозвільними і порожніми і ними приводить людей до сміху.

Настанова 21.   Про суєтного та балакучого ченця

Блажен раб, який, котрий коли говорить, не виставляє все своє напоказ заради користі і не поспішний у розмові (пор. Прип. 29, 20), але мудро передбачає, що слід говорити і відповідати. Але шкода того ченця, який блага, явлені йому Господом, не приховує у своєму серці (пор. Лк. 2, 19.51) та іншим являє не в милосерді, але прагне явити людям зайві слова заради користі. Сам він отримує нагороду свою (пор. Мт. 6, 2.16), і слухачі отримують мало користі.

Настанова 22.   Про виправлення

 Щасливий слуга, який чиїсь зауваження, звинувачення і нагадування зносить так терпеливо, начебто вони по­ходили від нього самого. Щасливий слуга, які зроблені йому нагадування приймає спокійно, слухає скромно, смиренно визнає свою провину й охоче винагороджує. Блаженний слуга, який не швидкий до виправдання себе й-смиренно зносить сором і догану за провину, навіть якщо не вчинив її (Наст. 22).

Настанова 23.   Про смирення

Блажен раб, який так само смиренно знаходиться серед своїх підлеглих, так якби він був серед своїх панів. Блажен раб, котрий завжди перебуває під різкою виправлення. Вірний і мудрий раб (пор. Мт. 24, 45), хто у всіх своїх провинах не забариться принести покаяння: внутрішньо - через каяття, і зовні - через сповідь і відшкодування.

Настанова 24.   Про справжню любов

 Щасливий слуга, який так любив би свого хворого брата, який не може йому взаємно послужити, як лю­бить здорового, що може йому допомогти (Наст. 24).

Настанова 25.   Знову про справжню любов

Блаженний слуга, який би любив і шанував свого бра­та, що перебуває далеко від нього, як коли б той був із ним, і не говорив би за його відсутності того, чого не міг би сказати з любові в його присутності (Наст. 25).

Настанова 26.   Нехай раби Божі шанують кліриків

Блажен раб, що довіряє клірикам, що живуть праведно, згідно принципам Римської Церкви. І горе тим, хто їх зневажає; хоча б і були вони грішниками, адже ніхто не повинен їх судити, тому що один лише Господь призначив їх Собі на суд. Бо наскільки велике їх служіння, яке приймають від найсвятішого Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, адже вони приймають і тільки вони одним подають, настільки більше мають гріха ті, хто грішить проти них, ніж проти всіх інших людей цього світу.

Настанова 27.   Про чесноти, що уникають гріха

Де любов і мудрість, там немає ні страху, ні глупоти.
Де терпіння і смиренність, там немає ні гніву, ні збентеження.
Де бідність з радістю, там ні жадібності, ні скупості.
Де спокій і роздум, там ні сум'яття, ні тривоги.
Де страх Божий у охороняючого свій будинок (пор. Лк. 11, 21), там ворог не зможе знайти місця для нападу.
Де милосердя і любов, там ні надмірності, ні черствості.

Настанова 28.   Про те, що добро треба таїти, щоб воно не пропало

Блаженний слуга, який на небі збирає (пор. Мт 6, 20) блага, що Господь йому виявив, та не прагне по­казувати їх людям заради здобуття визнання, бо сам Всевишній виявить його діла тим, кому захоче. Бла­женний слуга, який Господні тайни зберігає в своєму серці (пор. Лк 2,19.51) (Наст. 28).

Обновлено 30.10.2013 14:57
 

box 1