Найближчі події

Multi-media Cappuccino

Календар подій

<<  Сентября 2017  >>
 Пн  Вт  Ср  Чт  Пт  Сб  Вс 
      1  2  3
  4  5  6  7  8  910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Католицькі медіа

Сейчас 57 гостей онлайн
Віктор Дешук

ПРЕСВІТЕР

 

Покликання не народжується разом з приходом на світ малої дитини. Покликання дає Бог кому хоче і коли хоче. Це він вибирає собі співпрацівників в проголошувані Доброї Новини.

В моїй родині ніхто не думав що я буду монахом чи священником. Всі думали що хтось з моїх двоюрідних братів буде священником. Вони навіть робили їздили до семінарії і хотіли вступати. Натомість я був непосидющий для цього життя і замало серйозний. Жив собі як всі інші діти, грав з друзями в футбол, пізнавав свій район міста, навколишні стройки, підвали свого і сусідніх домів, чужі садки і високі дерева. Інколи з хлопцями виходили раненько з дому і верталися пізно в вечорі.

 

Моя родина була релігійна і мене з малку вчили ходити в неділю до Храму, перших молитв, заставляли ходити на катехези і я був міністрантом. Натомість після смерті мого батька все змінилося. Я почав майже не ходити до храму, закинув катехези і забув дорогу до вівтаря. Мав претензії до Бога і почав шукати власної життєвої дороги. Мінімум часу для Бога, точніше Служба Божа в неділю і то не в кожну. Більшість мого часу я проводив оглядаючи телевізор, граючи в відео ігри і гуляючи з дворовими друзями. В цей період свого життя я відчував самотність і страх, а коли коли розчарувався в друзях. То страх став для мене глибокою ямою з якої не можна було вилізти. Мав враження що навколо темрява, смуток і самотність.

Однієї неділі я пішов до храму на Службу Божу. Стоячи із спостерігачами на кінці Храму я почув запрошення до служіння біля вівтаря усім хто був колись міністрантом. На той час я думав щоб знову повернутися служити натомість сором і страх не давали мені цього зробити. Після Служби я почав свій довгій і нелегкий шлях до різниці три рази вертаючись від задуманого. Сатана використовуючи мій страх і сором підсовував страшні і неправдиві думки, щоб я нізащо не пішов до різниці.

Після цього як я став міністрантом моє життя почало потроху змінюватися. Я почав частіше ходити до Храму на початку тому що треба було служити додатково в будній день, а потім мав таке прагнення ходити кожного дня. Також я почав їздити на реколекції для молоді. На них я почав поглиблювати свій зв'язок з Богом, допомогли мені ліпше пізнати Бога, досвідчувати Його любові і відкриватися на Його голос котрий керує до кожного з нас за допомогою Святого Письма. Поволі почав виходити залишати свою яму темряви, смутку і самотності. На цих реколекціях я зустрів бр. Блажея, котрий збирав хлопців до Старокостянтинова на реколекції для хлопців, котрі мали бути на початку три дні, а потім виявилося, що тільки два дні . Він швидко організував нам старий на пів розвалений бус і загрузивши в ного усіх охочих завіз до Старокостянтинова. Там на протязі двох годин розповідав нам про Франциска і життя вірою, потім нас накормили, ми помолилися і пішли спати. Перша ніч в монастирі пройшла в екстремальних умовах. Було настілки холодно, що ми спали під двома теплими одіялами, а обігрівач котрий давав якесь тепло, о півночі перестав працювати. Було тяжко, але це загартувало наш характер і дух. Потім я ще не раз приїжав на реколекці для хлопців, але вже їх провадив бр. Леонід. Він приближав нам особу св. Франциска, вчив слухати Божий голос, як це робив Франциск і відкриватися на Божу любов. Я походив з парафії братів Капуцинів, їздив на паломництво і різніакції які організовували брати. Я бачив життя братів котре мені починало поволі подобатися. Щоправда воно далеке було від ідеалу засновника, натомість їх прагнення досконало наслідувати Ісуса Христа вбогого, смиренного, покірного, лагідного й постійно радісного в любові, ділились Божим Словом, запалювати атмосферою братерства, провадити євангелізацію в різних середовищах, відкритість на нові форми євангелізації і можливість мати бороду. Це допомогло мені відкрити голос Божий, котрий запрошував мене до надзвичайної подорожі. Ця подорож була конкретна, бо на все життя, вимагаюча, бо потребувала зусилля і самозречення, небезпечна, бо сатана не спить і підсовує різні спокуси через які легко можна втратити спасіння, цікава, бо Господь відкриває перед тобою красу свого творіння, вчить жити Євангелієм, любити свого ближнього і мужньо йти в житті навіть коли є небезпечно.

Піти за голосом Бога мені було нелегко. Треба було залишити маму котра була сама і виховувала брата котрий йшов до першого класу. Треба було залишити друзів з котрими я був міцно зв'язаний. Треба було залишити дівчину з котрою я зустрічався майже рік. Треба було залишити власні плани на майбутнє. З дозою невпевненості я розпочав життя в постулаті. Натомість Бог в різноманітний спосіб підтримував мене і підтверджував мій вибір. Я радий що міг почути Його голос і відповісти на запрошення.

 

 

box 1